Асоціація як засіб трансформації негативного досвіду девіантів

АСОЦІАЦІЯ ЯК ЗАСІБ ТРАНСФОРМАЦІЇ НЕГАТИВНОГО ДОСВІДУ ДЕВІАНТІВ

 

Грись А.М.

Інститут психології імені Г.С.Костюка НАПН України

доктор психологічних наук, доцент

 

Анотація. Стаття розкриває особливості застосування асоціацій у процесі переробки негативного досвіду осіб із девіантною поведінкою. Глибоко проаналізовано психофізіологічні механізми дії асоціацій на особистість девіанта. Представлено фрагмент авторської техніки для роботи у системі взаємозв’язків “Образ Я і психологічна травма”. Наведено приклади використання асоціативних метафоричних карт з метою трансформації негативного досвіду девіантів.

Ключові слова: асоціація, асоціативні ділянки, психотравмуючий досвід, девіантна поведінка, асоціативні методи.

Актуальність дослідження. Несприятливі умови життя, в яких опиняються сучасні діти, роблять багатьох із них соціально дезадаптованими. Безперервне зростання кількості таких дітей в умовах збройного конфлікту в Україні викликає необхідність надання їм кваліфікованої психологічної допомоги та посилення уваги фахівців до ретельного вивчення процесу формування девіантної поведінки, а також пошуку адекватних, науково обґрунтованих психологічних засобів і прийомів роботи з девіантами.

Як показує наш досвід практичної діяльності, асоціації є тим інструментом, який дає змогу не лише розкрити процесуальні та змістові характеристики психологічних проблем осіб із девіантною поведінкою, а дає змогу включити суб’єктні механізми у процесі їх ресоціалізації.

Водночас, нами було помічено, і психологами підтверджено, що попри відносну легкість і швидкість опанування асоціативними прийомами і методами роботи на практиці, вони відчувають значні труднощі пов’язані з тим, що не розуміють механізмів дії асоціацій на психіку дитини, і це безумовно впливає на результативність їх професійної діяльності у напрямку подолання девіантної поведінки. Виходячи з цього нами було сформульовано наступну мету цієї статті: висвітлити психологічні механізми дії асоціацій у процесі трансформації негативного досвіду осіб із девіантною поведінкою.

Аналіз досліджень та публікацій у цьому напрямку. Вивчення асоціацій у психології має давню історію. Згадують про асоціації ще у своїх працях Платон і Арістотель, а пізніше – Гоббс, Локк, Юм і Гартлі [9].

У XIX ст., як відомо, деякий час провідним напрямком розвитку наукової психології був англійський асоціанізм.

Засновником власне асоціативного експерименту (надалі – А. Е.) визнаний Ф. Гальтон, який пропонував досліджуваним відповідати ―першими ідеями, що спадали на думку‖ на кожне із слів списку в 75 стимулів. Слова пропонувалися візуально, послідовно, на окремих карточках, відповіді досліджуваними давалися усно, латентний час вимірювався експериментатором за допомогою секундомера, причому враховувалися дві відповіді підряд (дві ―вільні ідеї‖, які виникли у відповідь на пред’явлене слово).

В. фон Вундт, К. Г. Юнг, М. Вертгеймер застосовували А. Е. як проективний метод для дослідження мотивації особистості. Початковий період використання А. Е. завершується в 1910 р. створенням Кент-Розанівського списку асоціативних норм. Для другого періоду характерний сильний вплив, з одного боку, ідей біхевіористської психології, що розглядав зв’язок між стимулом і реакцією як суто механічний, а з іншого – чіткою прагматичною спрямованістю. Третій період асоціативних досліджень пов’язаний із виникненням психолінгвістики (1954 р.) і дослідженнями мовленнєвої діяльності людини. Із формуванням когнітивної парадигми мовознавчих досліджень результати А.Е. починають залучати до вивчення когніції людини, особливості мовної концептуалізації тощо [9].

Розрізняють вільний А. Е., коли респондентові пропонують відповісти словом, що перше спало йому на думку після пред’явлення стимулу, не обме- жуючи вибір реакції жодними критеріями; керований А. Е., коли експе- риментатор певним чином обмежує вибір реакції, наприклад, дає завдання по- дати означення до стимулів-іменників тощо; ланцюговий А. Е., у якому рес- пондентові пропонують відповісти будь-якою кількістю реакцій на стимул, не встановлюючи жодних формальних, або семантичних обмежень. Можливі та- кож змішані види А. Е., коли респондент отримує завдання відповісти певною кількістю реакцій-означень на стимул-іменник (див. Бутенко, 1989) [10].

Тобто як бачимо існують різні форми та способи проведення А. Е. (усна, письмова, спосіб пред’явлення стимулів – по одному або списком тощо). Слід також відмітити, що на перебіг А. Е. впливають різні чинники (соціальні, психофізіологічні тощо). Важливими є як умови застосування асоціативних методів роботи, так і характеристики суб’єктів асоціативного експерименту (тобто поведінка експериментатора, його індивідуальні характеристики, настанови, яку він/вона дає респондентам тощо); обставини, за яких експеримент відбувається (місце проведення, атмосфера установи тощо); психічний стан респондентів на час проведення експерименту, вплив інших значимих подій на їхню свідомість тощо.

Асоціативні методи – це процедури прогнозування на базі побудови специфічних аналогових моделей реальних об’єктів і процесів.

У різних напрямках асоціативної психології виділяють асоціації за типом їх утворення. Так, було виділено асоціації за схожістю (червоне- пурпурне), за контрастом (велике-маленьке), за суміжністю у просторі та часі, причинно-наслідкові. Було виявлено, що сила зв’язку залежить від певних умов (сила вражень, викликаних елементами зв’язку, їх новизна, а також здібності індивіда).

 

Виклад основного матеріалу. Асоціація (від лат. associatio – з’єднання) – це закономірний зв’язок двох і більше психічних процесів (психічними елементами), що виникає у результаті досвіду і обумовлює при актуалізації одного елемента зв’язки і прояви іншого [6].

У психології асоціація – це зв’язок двох уявлень, коли одне з’явившись викликає у свідомості інше (асоціація ідей). Засобами, що зв’язують називають: третє опосередковане уявлення, відчуття, гештальтякість, мету, значення, ім’я, сконцентровану увагу тощо.

Велика увага приділена вивченню асоціацій та асоціативного експерименту з погляду психології, де асоціації розглядаються як закономірний зв’язок двох або кількох психічних процесів (відчуттів, уявлень, думок, почуттів тощо), виражених у тому, що поява одного викликає появу іншого психічного процесу [5].

При підготовці психологів до роботи із соціально дезадаптованими неповнолітніми, акцентується увага на тому, що асоціативні техніки застосовуються як для цілей психодіагностики, так і психологічної допомоги. Зважаючи на те, що практичні психологи відмічають неефективність традиційних методів психологічної допомоги із дезадаптованими, в той час як із адаптованими дітьми вони є доволі успішними. Відтак, ми звернулися до асоціативного підходу, який на практиці підтвердив свою дієвість.

Для розуміння глибинності механізмів дії асоціативних методів роботи з девіантами, слід коротко звернутися і до знань накопичених у фізіології вищої нервової діяльності людини. А саме до асоціативних зон кори головного мозку [1]. Як відомо, поверхня кори головного мозку поділяється на 52 поля (за Бродманом). Розрізняють ядерні зони (кіркові кінці аналізаторів) і асоціативні ділянки.

Асоціативні ділянки забезпечують контакти між ядерними зонами аналізаторів, інтегрують їх діяльність і здійснюють третинний кірковий аналіз уже узагальнених і абстрактних сигналів, що пройшли етапи аналізу у підкіркових і кіркових ядрах аналізаторів. Такий аналіз встановлює причинно- наслідкові зв’язки.

З асоціативними ділянками пов’язані вищі психічні функції людини – абстрактне мислення, його понятійність, трудова діяльність, мовне спілкування, соціальні форми поведінки. Такі зони є у лобній, висковій та тім’яній долях.

На долю кіркових центрів припадає лише невелика площа кори великих півкуль, переважають ділянки, які безпосередньо не виконують чутливих і рухових функцій. Ці зони називаються асоціативними. Вони забезпечують зв’язки між різними центрами, беруть участь у сприйнятті і обробці сигналів, об’єднанні отриманої інформації з інформацією, закладеною у пам’яті.

Сучасні дослідження дозволяють вважати, що в асоціативній корі розташовані чутливі центри вищого порядку. Мова і мислення здійснюються за участю усієї кори півкуль великого мозку. Водночас у корі півкуль великого мозку людини є зони, які є центрами цілого ряду спеціальних функцій, пов’язаних із мовою. Асоціативні ділянки – це функціональні зони кори головного мозку. Вони зв’язують сенсорну інформацію, що надходить із отриманою раніше, яка зберігається у блоках пам’яті, а також порівнюють між собою інформацію, що надходить від різних рецепторів. Сенсорні сигнали інтерпретуються, осмислюються і при необхідності використовуються для визначення найбільш відповідних реакцій, які обираються у асоціативній зоні і передаються у пов’язану з нею рухову зону. Таким чином, асоціативні ділянки беруть участь у процесах запам’ятовування, учіння і мислення і результати їх діяльності складають те, що зазвичай називають інтелектом.

Важливим є питання загальних та індивідуальних особливостей асоціативного процесу і їх зв’язку із особливостями пам’яті. Згідно з прий- нятому у психології поділу процесів пам’яті на запам’ятовування, збереження і актуалізацію, процедура асоціацій є не що інше як ряд дій актуалізації.

Асоціативний експеримент є специфічним тестом пам’яті: адже дослід- жувані при будь-якому його варіанті перш за все повинні згадати, їх відповіді ―першим словом, що спаде на думку‖, або послідовним ―рядом‖ слів, одне за іншим, або навіть відповіді пов’язані фразами, що реалізуються у деяких варі- антах асоціативного експерименту. Ці відповіді у будь-якому варіанті являють собою ―актуалізацію пам’яті‖, або ―зчитування‖ (в англ.ійській термінології ―retrieval‖).

Інформація що зберігається в пам’яті, у одних актуалізується мобільно і легко, у інших гальмується, згадується повільно, а іноді несвоєчасно. У більшості випадків подібні відмінності констатуються за вербальною пам’яттю.

Асоціативні зв’язки, наявні у свідомості людини взагалі чи присутні у певний момент, пов’язані із протіканням у корі головного мозку тих чи інших психічних процесів, від яких залежить мислення людини взагалі. Відповідь (слово-реакція) на задане слово-стимул дозволяє простежити динаміку асоці- ативних зв’язків у свідомості людини, визначити як за допомогою мовних зна- ків відображається об’єктивна дійсність у її свідомості; які зв’язки вона встановлює між окремими предметами і явищами, семантичні зв’язки між словами, який тип мислення у неї домінує.

Асоціативні методи роботи з соціально дезадаптованими неповнолітніми дозволяють встановити асоціативні ряди та асоціативне поле на задані слова- стимули, визначити частотність асоціативних зв’язків, встановити їх види, показати їх розміщення за ступенем первинності чи вторинності, за відстанню, встановити зв’язок асоціативної пари, дослідити рівень абстракції окремих асоціативних слів у площині окремого асоціативного поля та асоціативних рядів, окреслити емоційні контури мислення з метою вивчення на основі різних асоціативних зв’язків емоційно-оцінного поля, відповідно до яких з’являється певний тип вербальної поведінки.

Технологічні аспекти роботи з асоціативними картами зустрічаємо переважно у зарубіжних авторів [3], в той час як у вітчизняних авторів інструкції до авторських карт, якщо і є то вони досить спрощені та недостатньо обґрунтовані із методологічної точки зору.

Тому, незважаючи на популярність та накопичений досвід застосування асоціативних методів практичними психологами, недостатньо висвітленими залишаються питання їх науково-методологічного обґрунтування на основі розуміння глибинних механізмів функціонування психологічних явищ, в тому числі Образу Я соціально дезадаптованих неповнолітніх як центральної психоструктури, що визначає характер поведінки особистості.

Для висвітлення особливостей застосування асоціацій з метою трансформації негативного досвіду, та наступної його реконструкції і прийняття у новій смисловій формі нами було розроблено та апробовано психодіагностичну та психотерапевтичну техніку ―Мішені‖ для роботи з соціально дезадаптованими неповнолітніми.

Слід відмітити, що дана техніка є дієвою також і в роботі із підготовки майбутніх фахівців та іншими категоріями клієнтів. Початково вона включала ті мішені, які найбільше турбували психологів виховних колоній, Центрів соціальної реабілітації у яких перебувають соціально дезадаптовані неповнолітні (психологічні травми, емоційні розлади тощо), а пізніше була доповнена іншими структурними компонентами.

На практиці складовими, що входять до моделі-техніки вона не завершується і може бути доповнена тими психологічними симптомо- комплексами, які будуть характерні для реального клієнта з яким працюватиме психолог. Тобто залишається багато простору для творчості та мета-підходу кожного фахівця. Більш розгорнуто методологічні засади представлено у монографії [4].

Отже звернемося коротко до тих складових моделі, які відображають особливості застосування асоціацій для трансформації негативного досвіду осіб із девіантною поведінкою. У рамках моделі адаптації девіантів до соціокультурного середовища Образ Я серед усіх психологічних чинників, на нашу думку є тією центральною особистісною структурою, несформованість якої призводить до соціальної дезадаптації.

Деформації Образу Я девіантів пов’язані не лише із соціально- психологічними чинниками, а й суто фізіологічними. Говорячи про взаємозв’язок окремих частин субстрату мозку з тими чи іншими цілісними функціями організму О.С. Батуєв звертається до даних зарубіжних авторів, які цікаві у руслі нашого дослідження. Німецький учений Л. Едінгер (1904) розглядав лобні долі як величезні асоціативні центри. П. Флексіг (1883) виділяв у мозку три асоціативні ділянки: тім’яну, середню (в районі острівця), і лобну, в якій виникають поняття про власну особистість, де створюються уявлення про ―Я‖. І тому патологічні процеси в зоні цього центра призводять до особистісних змін, до виникнення бредових ідей величі або самознищення [1].

Складна ієрархія відносин між складовими образу Я, між симптомами та їх причинами, структура девіації, усе це визначає завдання і цілі психологічної допомоги. Без задіяння означеної психоструктури, неможливо досягнути успіху у подоланні соціальної дезадаптації непонолітніх, адже ми всі думаємо, відчуваємо, говоримо і рухаємося по-різному, кожен у відповідності із власним образом себе, побудованим за роки свого життя. Щоб змінити образ дії, потрібно змінити цей образ себе (М. Фельденкрайз) [10].

Найбільш яскраво особливості застосування асоціативних методів роботи з трансформації негативного досвіду девіантів відображає взаємозв’язок у системі “Образ Я і психологічна травма”.

У практичній роботі психолог може застосовувати асоціації з використанням асоціативних метафоричних карт (автори – ізраїльські та німецькі психотерапевти), фототерапії, технік психосинтезу, арттерапії, емоційно-образна терапії, наративних методів тощо.

Особливо ресурсним у цьому напрямку є візуально-наративний підхід (У.Халкола, О.Копитін, 2012) у психотерапії, який передбачає поєднання будь-якого візуального матеріалу (фотографій, малюнків, відеозаписів) із усними чи письмовими повідомленнями. В одних випадках такий коментарій являє собою розгорнутий коментарій автора до фотографії чи малюнку; в інших створення клієнтом літературно-художнього тексту. Крім того різноманітні оповіді, включаючи поезію, казки, притчі тощо, можуть застосовуватися у якості стимулу для образотворчої діяльності, вибору чи створення фотографій [8].

Наведемо коротко опис можливих способів роботи з фотокартками. Ведучий може запропонувати обрати із колоди фотографії, які символізують вікові періоди життя клієнта: дошкільний, молодший шкільний, підлітковий, юнацький. Обґрунтувати свої вибори. Назвати найбільш яскраві, чи навпаки травматичні ситуації з кожного вікового етапу.

Запитання, які можуть задаватися клієнту:

  • Чому Ви обрали саме цю фотографію?
  • Які відчуття, думки, фантазії вона у Вас викликає?
  • Які спогади пов’язані з нею?
  • Чи бажаєте Ви розповісти історію, яка навіяла вибір даної фотографії?

При роботі з психічною травмою і кризовими станами можуть застосовуватися наступні запитання:
Яка фотографія може означати момент кризи?
Яка фотографія може відображати те, що Вас найбільше всього турбує в даний момент?
Яка фотографія дає відчуття безпеки і внутрішньої рівноваги?
Яка фотографія може відображати поворотний момент в переживанні кризи?
Що є метою у подоланні кризової ситуації?

Клієнтам можуть задаватися також домашні завдання.
Зробити одну, або кілька власних фотографій, які могли б бути продовженням вибраного образу.

Асоціативні методи включають асоціативні бесіди і асоціативне випробування слів або словесну асоціацію. У процесі асоціативної бесіди респондента орієнтують запитаннями типу: “Про що вас змушує думати те чи інше..?”, “Які думки у вас виникають тепер у зв’язку з ..?” і т.д. Цей метод дозволяє опитуваному говорити все, що йому спадає на думку. У випадку, якщо деякі респонденти відчувають труднощі через недостатній запас слів, то їх можна обмежувати декількома варіантами відповідей.

Або ж завдання типу: ―Згадайте будь-яку життєву ситуацію (з минулого, або теперішнього), яка виявилася для Вас у чомусь складною, але водночас повчальною, яка дала поштовх до особистісного зростання. Згадавши цю ситуацію, виберіть одну, або дві спектрокарти, а після цього коротко опишіть цю ситуацію.

Для опису ситуації в динаміці можна обрати три карти: 1 – ситуація на початку; 2 – у процесі розвитку; 3 – її вирішення. При написанні історії важливо виділити у ній три частини, які відповідають трьом фотографіям.

Техніки для для пропрацювання психотравматичних переживань. Наведемо приклади роботи із реабілітаційними картами СОРЕ

Гра № 1 – Зростання після руйнування

Стрес так само як і кризова або травматична ситуації завдають сильні фізичні та душевні страждання. Вони руйнують підвалини нашого звичного світу, але, з іншого боку, вони ж можуть сприяти процесам зміни і подальшого особистісного зростання. Ця гра ставить завданням виявити процес особистісного зростання, що є наслідком травми.

Процес гри.

Ведучий пропонує учаснику перетасувати колоду і, не відкриваючи карти, розділити її на чотири купки. Потім він просить гравця пригадати якийсь приклад стресу, кризи або травми з його життя. Відкрийте верхню карту кожної з стопок. Поставтеся до карт кожної стопки, як відповіді на наступні питання :

Перша стопка – Що Ви втратили в цій кризі?
Друга стопка – Чим Ви були готові пожертвувати ?
Третя стопка – Що Ви придбали в результаті даної події ?
Четверта стопка – Що б Ви хотіли здобути в результаті пережитого? Важливо відзначити: якщо однієї карти із якоїсь колоди, або стопки

недостатньо для відповіді на поставлене запитання, чи якась карта не відповідає переживанням учасника, то він може на свій розсуд відкривати додаткові картки з відповідної стопки.

Гра № 2 – «Роздоріжжя»

Кризові ситуації змушують нас зупинитися і замислитися. Завдяки їм, ми можемо переглянути своє минуле, відкрити в собі латентні (приховані) можливості, прояснити свої мрії та сподівання, придумати нові творчі підходи для вирішення проблем. Ця гра сприяє переоцінці цінностей під час кризи і вибору правильної дороги для виходу з неї.

Процес гри.

Карти СОРЕ перетасовуються і викладаються на стіл сорочкою вгору. Кожен учасник концентрується на свою проблему і витягує наосліп по п’ять карт.

Ведучий каже: Відкривайте ваші карти одну за одною. Перша карта описує вашу кризову ситуацію. Друга картка означає корінь проблеми зі свого минулого. Третя карта описує ваші очікування в ситуації, що створилася. Четверта карта показує, які ресурси ви маєте в своєму розпорядженні для вирішення нинішньої ситуації. П’ята карта демонструє вирішення таким, яким воно вам бачиться зараз.

Тепер всі ваші дороги розкриті перед вами. Вам належить вирішити, в якому напрямку вам рухатися і що вам допоможе в подальшій подорожі. Виберіть із решти колоди наосліп одну карту і вирішіть, куди б ви хотіли покласти її, щоб дізнатися, в якому напрямку вам варто йти і що вам необхідно для досягнення вашої мети.

Відкрийте обрану карту і покладіть її зображенням вверх на одну із п’яти карт «розвилки» вибраних раніше. Розкажіть про цей сюжет.

У сучасній психологічній практиці існують і інші варіанти асоціативних методів роботи з клієнтами.

1. Цілеспрямоване асоціювання. Процедура полягає в тому, що респондентів просять сказати, написати або вибрати із запропонованих предметів те, що у них асоціюється з досліджуваним об’єктом.

Словесні асоціації – як усні, так і письмові, можуть застосовуватися з метою виявлення ставлення респондентів до певних сторін оточуючої дійсності.

Персоніфікація – вербальна чи невербальна (із використанням портретів) використовується для з’ясування особливостей сприйняття об’єктів і явищ оточуючої дійсності.

Картинки і слова – методика із застосуванням візуальних або словесних стимулів, використовуються для вивчення значимості для клієнта тієї чи іншої реальності. Респондентів просять вибрати ті картинки і слова, які асоціюються у них із досліджуваним предметом.

2. Методики на завершення завдання полягають в тому, що респондентів просять закінчити незавершені стимули, наприклад, незавершені пропозиції, малюнки і т.д.

Незакінчені речення – вельми популярна методика, застосовується в найрізноманітніших дослідженнях. Вона може мати декілька варіантів, наприклад, респонденту пропонується самому дописати, або вибрати з декількох запропонованих варіантів. Незавершені малюнки також мають різні модифікації.

3. Методики конструювання передбачають створення респондентами (вербально або невербально) чого-небудь. Це може бути колаж на певну тему, маска, або яка-небудь ситуація.

4. Експресивні методики: психомалюнки, рольові ігри.

Психомалюнки. Процедура методики полягає в тому, що респондентів просять намалювати груповий малюнок (окремо кожен учасник зображає певні деталі), або ж заданий певною темою, якщо це індивідуальна робота.

Рольові ігри. Існують різні варіанти цієї методики. Ми наведемо приклад методики «Гра в іншого…». Мета цієї методики – з’ясувати, як підлітки говорять про щось та як саме вони про це говорять. При застосуванні методики респондентів просять від імені когось (героя фільму, батьків, однолітків) звернутися до себе у типовій манері поведінки (голос, тембр, мова).

5. Ранжування. До цієї групи належать методики, які мають більш структуровані стимули. Методика має безліч модифікацій. Наприклад, респондентам роздають списки характеристик досліджуваного об’єкта і просять вибрати ті характеристики, які найбільш йому відповідають, або ж просять проранжувати характеристики за якоюсь ознакою (наприклад, за ступенем важливості).

Висновки. Перевага асоціативних методів роботи з соціально дезадаптованими неповнолітніми полягає у можливості глибокого переосмислення життєвого досвіду клієнта, що спирається на його активність. Застосування асоціативного підходу надає можливості для створення своєї унікальної «історії», яка відображає картину світу клієнта і різні життєві події у їх тісному взаємозв’язку. Значна увага тут приділяється змінюванню смислу різних подій в особистій історії клієнта, а також житті його сім’ї, роду, країни. Це дає змогу клієнту знайти новий ракурс сприйняття себе і свого місця у світі.

 

Література

  1. Батуев А.С. Физиология высшей нервной деятельности и сенсорных систем / А.С. Батуев. Учебник для ВУЗов. – Издательство «Питер», 2012. – 317 с.
  2. Брокгауз –Ефрон // Большая советская енциклопедия: В 66 томах (65 т. и 1 доп.) / Гл. ред. О.Ю. Шмидт — 1-е изд. — М.: Советская энциклопедия, 1926—1947.
  3. Вальтрауд Киршке ―Клубника за окном‖. / Киршке Вальтрауд .Ассоциативные карты для коммуникации и творчества. Моритц Эгетмейер – OH Verlag. Перевод. Русское издание. – 2010. – 240 с.
  4. Грись А. М. Теорія і практика підготовки психологів до роботи з соціально дезадаптованими неповнолітніми: моногр. / А. М. Грись. — К. : Геопринт, 2013. — 280 с.
  5. Климкова Л. А. Ассоциативное значение слов в художественном тексте / Л. А. Климкова // Филологические науки. – 1991. – No1. – С. 45–54.
  6. Психологический словарь / под ред. В. В. Давыдова и др. – М. : Педагогика, 1983. – С.24 – 26;
  7. Сидоренко Е. В. Мотивационный тренинг / Е.В. Сидоренко. – СПб. : Речь, 2000. – 234 с.
  8. Халкола У. Спектрокарты: краткое психологическое руководство по применению в психотерапии и психологическом консультировании / У. Халкола, А. И. Копытин. — СПб. : Речь, 2012. — 78 с.
  9. Ярошевский М.Г. История психологии от античности до середины XX века. Учеб.псособие / М.Г. Ярошевский. – М., 1996. – 416 с. 10. Фельденкрайз М. Осознавание через движение: двенадцать практических уроков / М.Фельденкрайз, пер. с английского – М.: Институт Общегуманитарных Исследований, 2009 – 224 с.

 

References transliterated

  1. Batuev A.S. Fiziologija vysshej nervnoj dejatel’nosti i sensornyh sistem / A.S. Batuev. Uchebnik dlja VUZov. – Izdatel’stvo «Piter», 2012. – 317 s.
  2. Brokgauz –Efron // Bol’shaja sovetskaja enciklopedija: V 66 tomah (65 t. i 1 dop.) / Gl. red. O.Ju. Shmidt — 1-e izd. — M.: Sovetskaja jenciklopedija, 1926—1947.
  3. Val’traud Kirshke ―Klubnika za oknom‖. / Kirshke Val’traud Associativnye karty dlja kommunikacii i tvorchestva. Moritc Jegetmejer – OH Verlag. Perevod. Russkoe izdanie. – 2010. – 240 s.
  4. Gris’ A. M. Teorіja і praktika pіdgotovki psihologіv do roboti z socіal’no dezadaptovanimi nepovnolіtnіmi: monogr. / A. M. Gris’. — K. : Geoprint, 2013. — 280 s.
  5. Klimkova L. A. Associativnoe znachenie slov v hudozhestvennom tekste / L. A. Klimkova // Filologicheskie nauki. – 1991. – No1. – S. 45–54.
  6. Psihologicheskij slovar’ / pod red. V. V. Davydova i dr. – M. : Pedagogika, 1983. – S.24 – 26;
  7. Sidorenko E. V. Motivacionnyj trening / E.V. Sidorenko. – SPb. : Rech’, 2000. – 234 s.
  8. Halkola U. Spektrokarty: kratkoe psihologicheskoe rukovodstvo po primeneniju v psihoterapii i psihologicheskom konsul’tirovanii / U. Halkola, A. I. Kopytin. — SPb. : Rech’, 2012. — 78 s.
  9. Jaroshevskij M.G. Istorija psihologii ot antichnosti do serediny XX veka. Ucheb.psosobie / M.G. Jaroshevskij. – M., 1996. – 416 s.
  10. Fel’denkrajz M. Osoznavanie cherez dvizhenie: dvenadcat’ prakticheskih urokov / M. Fel’denkrajz;Per. s anglijskogo – M.: Institut Obshhegumanitarnyh Issledovanij, 2009 –224 s.

Грысь А.М. Ассоциация как способ трансформации негативного опыта девиантов

Аннотация.Статья раскрывает особенности применения ассоциаций в процессе переработки негативного опыта лиц с девиантным поведением. Глубоко проанализированы психофизиологические механизмы действия ассоциаций на личность девианта. Представлены фрагмент авторской техники для работы в системе взаимосвязей “Образ Я и психологическая травма”. Приведены примеры использования ассоциативных метафорических карт с целью трансформации негативного опыта девиантов.
Ключевые слова: ассоциация, ассоциативные участки, психотравмирующей опыт, девиантное поведение, ассоциативные методы.

Hrys A.M. Association as a tool for transforming of deviant persons’ negative experience

Abstract.The article reveals features of use of associations during revision of negative experiences of persons with deviant behavior. Psychological and physiological mechanisms of association influence on a deviant person are analyzed deeply. A part of the author’s technique is presented aimed at work with systemic interconnections, named “I-image and a psychological trauma”. Examples of associative metaphorical maps aimed at transformation of negative experiences of a deviant person are described.

Key words: association, associative areas, traumatic experience, deviant behavior, associative methods.

Актуальні проблеми психології Т.9. Вип.6 .2015. ISSN 2072-4772

Будь-яке використання матеріалів сайту дозволяється лише із зазначенням авторства (Автор: Антоніна Грись) та активним посиланням на сайт ( www.antoninagris.com.ua )

Залишити відповідь